неділю, 8 січня 2017 р.

Прогнози щодо російської агресії в Україні

Poroszenko SzczytМи вже знаємо два  важливих дослідження на 2017 рік. Bloomberg прогнозує  укладання угоди європейської еліти з Москвою і нову угоду про поділ сфер впливу в Євразії, тобто Ялту 2.0. Агентство Stratfor, в свою чергу, говорить про надання Володимиру Путіну великого шансу для створення хаосу в євроатлантичному регіоні, також  передбачається зростання мілітаризації і здійснення наступальних дій Росією в глобальному масштабі. Незважаючи на гучні заяви секретаря Ради Національної Безпеки і Оборони України Олександра Турчинова, який заявив, що в 2016 році  Україна не втратила жодного метра своєї території і обіцяє, що наступний рік в регіоні проведення антитерористичної операції (АТО) буде переломним, аналітичний погляд з Києва є таки самим песимістичним. Переважна більшість українських експертів не прогнозує початку відкритого конфлікту з Росією в 2017 році, проте це зовсім не свідчить, що Росія цього не планує. Мова йдеться про інші пріоритети Кремля: президентські вибори у Франції і парламентські вибори в Німеччині є стратегічно важливішими, ніж просто війна, яка, безумовно, буде більш дорогою і могла б знову об'єднати західні держави. Слід, однак, підкреслити, що всі, прогнозують мінливу динаміку обмежених бойових дій, в основному, з використанням так званого "ополчення" так званих "народних республік" (а не регулярних військ російської армії), тому що це ефективний інструмент для дестабілізації ситуації в Києві і потужний козир в переговорах із Заходом.
 Набагато дешевше і безпечніше для Москви в 2017 році являється подальша дестабілізація суспільно-політичної ситуації в  Україні, зокрема, як уточнюють українські експерти, через агентів впливу. У списку останніх перераховують такі імена, як Рінат Ахметов, Віктор Медведчук, Юлія Тимошенко, Надія Савченко, Дмитро Ярош, а також  ряд менш відомих політиків, журналістів чи громадських організацій, що фінансуються напряму чи не напряму, через проросійські групи інтересів, а особливо проросійських олігархів, які сьогодні представляють, захищають та реалізують інтереси Кремля в Україні. Варто додати, що Український Інститут Майбутнього  вважає найбільш вірогідним сценарій, при якому  відбудеться наступне: зближення  Путіна і Трампа, початок важкого діалогу про новий поділ сфер впливу, в той же час підвищення тиску на Україну, якщо мова йтиметься про  реалізацію мінських домовленостей, зниження фінансової підтримки Києва з боку США, часткове скасування санкцій проти РФ  через конфлікт на Донбасі, і в кінцевому рахунку практичне визнання анексії Криму.
Західні експерти, як і раніше, найчастіше ігнорують той факт, що російські плани, в тому числі і військові компанії, готуються на протязі тривалого часу. Сценарії визнання анексії Криму чи бойові дії на Донбасі були підготовлені задовго до Революції Гідності, а демонтаж українських оборонних споруд і просочення українських державних структур російськими службами проводилися роками. Нинішня ситуація і реакція Заходу були, в більшій чи меншій мірі  прорахованими довгостроковою стратегією Кремля. Авторитарна система Росії полегшує стратегічне планування на десятиліття. Позитивно вона також впливає на кращу координацію і дії російських служб, що практично неможливе  в західних демократичних системах. Велика аналітична база дозволяє оперативно реагувати і вносити корективи для короткострокових дій.
У зв'язку з тим, українські аналітики не мають спільної думки – Росія не боїться західних санкцій, вона вдається до стратегії вичікування, що в довгостроковій перспективі, є більш дешевше по вартості, ніж відкрита війна, для цього зберігають територіальні захоплення, ефективно блокують  інтеграцію України з західними структурами і можуть безпосередньо впливати на політичну ситуацію сусіда.  В той же час вони в змозі вести багаторівневий діалог зі світом політики і бізнесу на глобальному рівні і готують собі ґрунт, та нові обставини хаотичного року в США і Європі.  У свою чергу, на кінець весни за оцінками, прогнозується остаточне прийняття рішення в сирійському питанні, що дозволить Росії перемістити великі сили назад на український відрізок. Єдиним чинником, який би міг щось змінити, це події на лінії Москва-Пекін-Вашингтон і початок  нового етапу конкуренції між ними, що змусило б Кремль  перенаправити свою увагу, наприклад, на область, Північного Полюсу або Тихого Океану.
Україна потрібна Росії геополітично. Той факт, що на даний момент переважна більшість експертів не передбачає відкритої війни на Україні, не означає, що змінилася російська мета. Російські фахівці для пропаганди ефективно використовують слабкості Заходу і факт так званої "втоми від України" в європейських суспільствах.

Майбутнє в українському питанні в більшій мірі залежить, від ставлення союзників: США і Німеччини. На кінець поточного року, ніщо не вказує на близькість трагедії, тим не менше, більшість українських фахівців (теоретиків і практиків), як і раніше переконана, що повномасштабна війна є лише питанням часу.  Якщо Росія визнає, що вона не в змозі зупинити українську дорогу на Захід, швидше за все, буде прийнято рішення про максимальне винищення або придбання ресурсів-демографічних, інтелектуальних, технологічних і природних. З української точки зору, якщо справдиться сценарій зближення Трампа і Путіна, останній може захотіти використати таку ситуацію, щоб "підняти ставки" і може призвести до ескалації конфлікту або збільшити володіння на українській землі.


Adam Lelonek